Поставте кенотаф там, де я втратив мрію,
Де бажане за дійсне наївно я сприймав.
Не знаю, розлила там Аннушка олію,
Але гімн Воланда давно вже прозвучав.
І я перетворю на сповідь панегірик
І перекреслю враз той ілюзорний світ,
Де я такий простий і добродушний лірик,
Якому за життя потрібен заповіт.
"Тоді треба було..." - печінка Прометея,
"Навіщо і кому?" - рефрен усіх питань.
Життя - це проза, там - ні ямба, ні хорея,
Це спринтерський забіг до статусів і звань.
Одним із багатьох завжди потрібно бути
І ще по вітру ніс тримати на всі сто.
Цього всього в житті ніяк не оминути.
Поставте кенотаф. І підпишіть: "Ніхто".
Для себе
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2026
Свидетельство о публикации №126020104606
Свидетельство о публикации №126020104606
Рецензии