Мороз до осені постукав у віконце :
"Пусти, я потай від зими прийшов.
Самі посидимо, поки не зійде сонце.
Ти пустиш? Так чи ні скоріш промов!"
А осені набридли дощ і лютий вітер.
Навіть зраділа , що мороз прийшов.
З морозом навіть місяць яскравіше світе.
Подумала, а може то любов?
Морозець увірвався у відкриті двері
Багата, щедра осінь подала
Плоди різноманітні до вечері
І чай гарячий в чашку налила.
Жалітися мороз почав на зиму,
що подає йому холодну їжу.
Що чай у неї крижаний постійно
І з нею йому холодно у ліжку.
Наситившись, підняв морозець чашку
Гарячий чай перетворивши в лід .
Змерзаючи, жаліла осінь тяжко,
Про те, що не сказала зразу: "Ні".
***
© Copyright: Лариса Булацескул, 2026
Свидетельство о публикации №126020110355
Свидетельство о публикации №126020110355
Рецензии