Те покоління, що руїн війни не знало,
Руйнує зараз все, що бачить навкруги,
Саме воно хоч нічого й не збудувало –
Важливо їм лише щоб гинули вроги!
Мабуть потрібно стільки ж мирних років,
Як Моісею – щоб померли всі раби,
І нам – щоб вмерли ті, хто некривавим кроком
Життя нам будували – без війни та ворожби.
А як помруть будівники, отак і знову
Дух руйнування премогає розум в нас:
І смерть сусіда – нібито єдина вмова
Для щастя нашого й прибутку на весь час!
О як же давно глупий принцип цей печерний
Полює Людство всіх часів і всіх країн!
Ні, не розвились ми від стад кочевних:
Лише з передихом на мир благословенний
Так і живемо – від руїн і до руїн.
Проклятая История
© Copyright: Виталий Яковлев Гамбург, 2026
Свидетельство о публикации №126013108021
Свидетельство о публикации №126013108021
Рецензии