Дума про Лиман
На клен подывлюся,
Ти далэки годы стану спомынать.
Душою знываю,
Шо робыть ны знаю,
Хочиться и плакать и писни спивать.
Утут коло хаты
Нас стривала маты,
И тут выряжала нас в далэкый путь.
Матир поховалы,
Хату розломалы,
Нас колысь тут ждалы, а тэпэр ны ждуть.
Но я тут родывся,
Тут я и хрыстывся,
Душою прырис я до цыи глуши,
Дэ я ны буваю,
Лыман спомынаю,
Вин навик остався у мэнэ в души.
Издыть до Лыману
Я ны пырыстану,
Пока поживае там наш брат Стыфан.
Вин писни спивае,
Бражку попывае,
И нам налывае выпыть за Лыман.
Хлопци проспивалы,
Тай спать полягалы,
А я довго-довго на бугри стою.
Рукы пиднимаю,
Вэсь свит обнимаю,
До чего ж люблю я Родину свою.
1995 г.
Нововоронеж
Свидетельство о публикации №126013107052