Пагано сплю, одна суцільна втома.
Ніч не дає заплющити очей.
Ось ранок, на годиннику вже сьома,
А я все не позбудуся гостей:
Пусті думки, страхи, липке безсоння.
Бенкетували знову до зорі.
Вночі часу багато, як в безодні.
І він застряг, як мушка в бурштині.
Не йде, не диха, не жене хвилини
По циферблату, як стрімких коней...
А десь розквітли айстри і жоржини,
А десь в повітрі аромат лілей...
А в нас зима, холодна та безжальна,
Подекуди без світла та тепла.
Хоч і нарядна, трошки театральна,
Але сувора, грізна, мовчазна.
До березня лишився білий лютий ;-
Лиш двадцять вісім кроків до весни.
Холодна ніч, ми до новин прикуті,
Забувши, що бувають добрі сни
31.01.26
Пагано сплю...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126013104436
Свидетельство о публикации №126013104436
Рецензии