Хоч за батьками знов щемить серденько,
бо у життя недовгий,стислий вік,
я донечку назвав свою,як неньку,
а сина отчим іменем нарік.
Короткий часу пригадав відтинок,
як дітлахи були іще малі,
я віз їх до батьків на відпочинок,
в обійстя рідне у своїм селі.
Щоб якось притупити рідних болі,
щороку віз в село дітей своїх,
де на узліссі,у батьків роздоллі,
заозером лунав потішний сміх.
Згадав своїх батьків тернисту долю,
що стерегли дітей моїх колись,
які мов гуси вились понад полем,
та назавждИ за обрій подались.
Дивлюся на дерев застиглі віти,
викреслюю рядки на папірці
заради діточок живу на світі,
сльоза проклала стежку на щоці.
січень 2026
О.Чубенко-Карпусь
Про батьк в д тей
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126013004412
Свидетельство о публикации №126013004412
Рецензии