Літа мої, літа
Літа мої, літа — куди ж ви
йдете,
Чому так швидко танете,
мов сніг?
В яких світах тепер уже живете?
Бо час уже торкається доріг.
Літа мої, літа - мов тихі, води,
Пливуть, несуть і радість, і жалі.
Моя любов сердечна до природи,
Я ще жива, я тут я на землі.
Літа мої, літа - не
зупинити,
Вони ідуть, не просять
вороття.
Та поки вмію щиро ще
любити -
Я дякую за кожен день життя.
Літа мої, літа - не забуття,
Ви, мов стежки,
розтанули у часі.
Та в кожнім дні — іскра мого життя.
І Божа ласка - в радості та спасі.
Літа мої, літа — як
швидкоплин,
Минають тихо, не питають
долі.
Та поки серце вірить без
причин -
Живу, молюсь і дякую поволі.
22.01.2026 р
Вікторія Г
Лiта моi лiта
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126012908202
Свидетельство о публикации №126012908202
Рецензии