Не буде радіти дівчина, що цвіте калина.
Де вона чекала на милого свого.
І не почує слова ті красиві
Лише зосталась згадка про кохання його.
І не почують діти батька голосу дзвінкого.
І не вийдуть проводжати його за поріг.
І не пригорне ніхто його діток рідненьких,
Тому, що ласкаво, з любов’ю, тільки батько це міг.
Хто ж забрав той час веселий,
Що так тішив всіх діток і нас.
Так і мій батько не вернувся до мене
І така ж була доля сирітська моя.
Хто придумав ці війни, кому це потрібно,
Що по світу усьому війни ідуть.
Та невже спокійно не можна усім жити
І лише Господь допоможе той спокій вернуть.
22.01.2026
Не буде радити дивчина, що цвите калина
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126012907566
Свидетельство о публикации №126012907566
Рецензии