Мете й в'южить за вікном.
А я лиш згадую про тебе.
Здається це примарним сном;
У ньому вже нема потреби.
Чому все так? Чом ти не мій?
Питаю я примхливу долю.
Та тільки чути спів зими,
Що розгулялася надворі.
Ця поведінка, певно, гра,
Що душу змотану шматує.
Це не стосунки, — маскарад...
Сказати хочу — слів бракує.
На жаль, не соромно тобі.
Та не турбують мої сльози.
А злий, суворий сніговій
Все завиває крізь морози.
Мабуть, в зимових хуртовинах,
І вдасться спокій віднайти.
Від почуттів одні руїни,
Та в серці трохи доброти.
Згадую про тебе
© Copyright: Соня Арутюнова, 2026
Свидетельство о публикации №126012808705
Свидетельство о публикации №126012808705
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.