Цикл зимових вiршiв для дiтей

Сніговик

Сумувати він не звик,
Він-бо – справжній сніговик.

Вранці з снігу народився –
Рученятками зліпився.

Дітлашня радіє враз –
Диво-сніговик у нас:

Каштанові оченята,
Із гілочок – рученята,

І морковка – носик,
І для чогось хвостик.

Між ялинок і беріз
Виглядає його ніс.

Диво-диво сніговик –
Сумувати він не звик.
 
Прийшла зима

Завірюха, завірюха
Ой, щипа дитя за вуха.
І за щічки, і за ніс –
Це мороз її заніс.
В теплім нашім краю
В зелені розмаю
Надлетіла враз зима –
І тепла уже нема.
Під стріхою горобці
Заховались, молодці,
Котики в підвалі
Там, у тітки Алли,
Геть усі сховались –
Снігу побоялись.
Тільки дві сестрички –
Пишнії ялички
Гордо серед двору
Тягнуть віти вгору.
Сукні їх зелені,
Як в моєї нені,
Сніжечком підбиті,
Алмазами вкриті.
Блищать на сонечку
Під моїм віконечком.
Сніжинки

Сніжиночки білесенькі
Із хмароньки летять,
На рученьках малесеньких
Принцесами сидять.

Як зіроньки танцюють
Красуні чарівні,
Навкруг білим малюють
На радощі мені.
 
Дотик

Вечір морозом іскриться,
Сніжинок діаманти - в руці.
Казка тобі хай присниться,
Усміх загра на щоці.

Тихі зимові стежинки
Хурделиця геть замела.
На віях у тебе – сіжинки,
Прихистку просять, тепла.

Зимонька враз помайнула.
В серці, в душі – весна!
Щастям тебе огорнула
Пісня весни чудна.
;
Зимові розваги

Сонячний промінь іскриться,
Розсипа перли снігами.
Хлопчик на санках мчиться,
Розкида весь сніг руками.

Малечі на гірці роздолля,
І радість їм тут, і сміх,
Їм бігать і гратися – воля,
Додому! вже падають з ніг.

Вечір підкрався тихенько, 
Ніч огорнула усіх.
Їх дома чекає ненька,
Завтра – всі знову у сніг!
;
Зима

Дерева в інеї стоять,
Мов зачаровані ялинки,
Красиво й ніжно мерехтять
Легенькі білії сніжинки.

Цей дивний день чарує нас
Своєю ніжною красою.
Лиш гілочку торкнеш – і враз
Алмази сипляться росою.

Хмаринки небом пропливуть
Казковими пташками - диво,
І різні звірі линуть в путь,
Так все цікаво і красиво!

Легенький вітерець дмухне:
Обсипле й обцілує ніжно
Сніжинками тебе й мене –
Зима-красуня білосніжна!
 
Дмитрик захворів

Дмитрик нині захворів –
В ліжечку лежить.
День неначе посірів,
Час вже не біжить…

Зовсім сумно стало в хаті,
Тиша – аж бринить.
Гратися ніяк маляті –
З іграшками спить.

Скільки ж спати? Стрепенувся,
Зайчиків зібрав
І до мами усміхнувся,
Тихо так сказав:

«Дай мені, матусю, книжку
Хоч якусь на мить,
Просто так в моєму ліжку
Зайчик не лежить».

І поринув у пригоди
Чарівних казок.
Й наче не було нагоди –
Лоб йому аж змок.

Час летить так безупинно,
Вечір у вікні.
Спи, засни, моя дитино,
Казка прийде в сні.

День хворіє, другий в хаті.
Та уже пора
З хлопчаками м’яч ганяти
Там десь у дворах.

І хвороба відступає,
Кашель відійде.
У Дмитра часу немає –
Де ви, друзі, де?

І побігать, і погратись
З хлопчаками враз,
Вже й до школи час вертатись
У свій любий клас.

Вже пора! Досить хворіти!
Годі, не лежи!
Обступили хлопця діти:
«Казку розкажи!»

І герої ті казкові
Оживають знов…
Хоч не був наш Дмитрик в школі –
Все ж знання знайшов.
;
Веселі кольори

Добрий день, любі малята!
Щось вам хочу розказати:
Познайомлю нині вас
З кольорами навкруг нас.

Білим снігом геть все чисто
Замело. Блищить іскристо
Вся земля й дерева, й хата –
Дітям радості багато!

Лиш ялиночки зелені,
Наче рідні очі в нені,
Виграють на сонечку
Під моїм віконечком.

У Наталки, у сестрички,
Дві червоні рукавички.
Ліпить бабу снігову,
Що не день, то все нову.

У подруженьки Марічки
Глянь: рожеві ніжні щічки.
Морозець вже владарює,
Щічки діткам розмалює.

Збіглись всі на гірку діти,
Кольорові, наче квіти.
Жовті, голубі, бордові –
В діток куртки кольорові.

Гляньте на мої санчата:
Сині, наче очі в тата.
З гірки я спускатись буду
І про друзів не забуду.

У Толі санки у руці
Сірі, неначе горобці.
А Макс на лижі стане нині  –
Жовті, немов налиті дині.

Все навкруг ми розглядали –
Різні кольори вивчали.
Та фарб різних є багато,
Ми ще будем їх вивчати.

Казкове дитинство

А малятам так хочеться нині
Казочок багато-багато,
І читали щоб їх дитині
Почергово і мама, й тато.
А ще хочеться дітям смачненько
Ласувати варенням, медом,
І горішків, хоча би жменьку,
Груш і яблук їм також треба.
Шоколадку купіть дитяті –
Усміхається хай щасливо.
Хай чарують казки крилаті,
Мрії граються пустотливо.
Ще дитинці обов’язково
До бабусі спішити в гості:
Буде згадка, як світанково
За селом пломеніє простір.
А бабусині паляниці
Ніби тануть – такі смачненькі,
А варення із полуниці
Найсмачніше, звичайно, в неньки.
З дідусем щоб сходить на рибалку,
А із татком і мамою звично
Простувати до зоопарку
Й танцювати разом симпатично.
А дитяті так хочеться разом
Щоб сім’я завжди була у зборі,
Щоб усмішка сіяла алмазом,
Роки щастя були неозорі.
А батькам? Чого ж їм нині треба?
Щоб дитятко здорове зростало,
Всім так хочеться мирного неба,
Щоби щастя в житті розцвітало!
Олена Гешко


Масляна

Кіт Васько з самого ранку,
Починаючи з сніданку,
Шурхотить на кухні жваво –
Випіка смачненькі страви.

Масляна прийшла пора:
На столі – млинців гора!
А начинок – не злічити!
Все Васько вже встиг зробити.

І дорослі, і малі
Друзі разом у дворі
Будуть чучело палити
Й хороводи тут водити.

Ну, а потім – всі до хати,
Щоб млинцями ласувати.
Наш Васько – хазяїн вправний,
Пригощає друзів гарно.
Олена Гешко