У глибочінь пірнула хмари тінь,
у сині утонула з головою.
Розтанула у течії теплінь,
за камінь зачепившись під водою.
А пОночі затих опалий лист,
осів туман кудлатий на узліссі.
Під тисом зачаївся рижий лис,
вдивляючись у кряжу перенісся.
СлідОм у слід прошкую до мети,
із вій знімаю часу поторОчу.
Іду туди, де неосяжна ти,
та більш нікого бачити не хочу.
Незчувся, як і стишилась хода,
і опустились крила за плечима.
З-за обрію сумливо вигляда
багряна куля з зимними очима.
Мені туди… Мені лишЕ туди!
Мене вже зачекалися на фронті.
Глибокі лИшу на снігу сліди
і розчинюся десь на горизонті.
27.01.2026
Вектор часу
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126012705707
Свидетельство о публикации №126012705707
Рецензии
