Скоро лютий… Трохи сумно,
Що так швидко лине час!
Трохи шкода, що повсюдно
Чути днів весняних глас.
Світ міняється: то сонце,
То яскрава неба синь,
То лунає крізь віконце
Тихе дощика “спочинь”...
Все частіше у тумані
Чути посвисти синиць,
Крізь реальності безбарвні
Лине втіха з годівниць.
Я збираю, як намисто,
Запашні зимові дні.
Жду весну, та якось прикро
Від сльозинок на гіллі…
Задивляюсь на хмаринку,
На блакитні килими…
Серцю хочеться затишку,
Теплих спогадів зими…
Якось прикро
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012703964
Свидетельство о публикации №126012703964
Рецензии