ЗАВІРЮХА
Негода як вибух крізь темряву сиву
Обурилась, зм'явши засніжену ниву.
І чутно, як рипнув на знак непокори
Дід явір, на поперек хворий.
Зима роз'ярилась чомусь саме зараз,
Як згасла електрика, ночі на заздрість.
Навіюють смути непізнані звуки
Бентежні та повні розпуки.
У вечора вдача стервенної жінки:
Мов іскри з очей розкидає сніжинки,
Що б'ються у скло, як скажений метелик.
Шкода, недосяжний генделик...
24.01.26
Завiрюха
© Copyright: Серез, 2026
Свидетельство о публикации №126012408089
Свидетельство о публикации №126012408089
Рецензии