Життя полохливе...

Хоч життя полохливе й  сумне,
Тільки ви читачі не сумуйте,
Що чекає, воно не мине,
Прав, не  прав я? Тепер поміркуйте...


Як  вернути  минуле  не знаєм,
Наш час пролітає миттєво,
Ми  невпевнено завтра чекаєм,
Як  чекали Адам і Єва...


Залишається тільки сьогоді,
Вічні  дні, шо для нас  сьогоденні,
Та шляхи, ті  Святі, бо Господні,
Ось тому і вони незбагненні...

Ті шляхи - наймудріші дороги.
Та над ними  зірки,й синє  небо,
Щей молитви до Господа Бога,
Є така  у людини потреба...

Хоч життя полохливе й  сумне,
Але все ж таки є в нас надії,
Що здійсняться усі наші мрії,
Та  Господь  спокій всім  поверне...



Автор Геннадій Сівак.
24  січня  2026 року.
 


Рецензии
Уже устал на нас Господь смотреть,
Как мы себя давно уничтожаем.
В молитвах каемся и плачем, помоги...
И снова заповеди все, мы, нарушаем...
А утром, вновь, с молитвою, прости,
И помоги, к Нему, мы воззываем..
Но, каждый миг, что Господом нам дан,.
Идёт война, брат, брата, убивает... .

Валентина Сывак   25.01.2026 22:36     Заявить о нарушении
Спасибо Вам Валентина!
Подписываюсь под Вашим каждым словом!

С теплом, Геннадий.

Геннадий Сивак   25.01.2026 22:41   Заявить о нарушении
Спасибо Гена, с какой стороны не смотри, а ведь действительно, мы сёстры и братья. И это всё для нас, такая печаль.

Валентина Сывак   26.01.2026 20:03   Заявить о нарушении