Вже вечоріє... Сутінками в плечі...
Кричить свічадо...Бачити не можу...
Зими кришталю...Крила там лелечі...
І снігу горщик... Наче біла рожа...
Вже чорним сумом... Замахнулось небо...
Батіг провини... Схибити не хоче...
Ти певен, Господи...А,може, ще не треба?
Де закарбовані оті слова пророчі?
Тепла шукаю... Вирвані листочки...
І говорила б... Та нема до кого...
Ой, де ж ти, мамо? Вже твої дві дочки...
Нап'ються суму...З келиха тривоги...
Ріка митарств... По вінця... Хто поможе?
Замерзли сльози.. Молитви застигли...
Усі провини... Ти прости нам, Боже!
Що ми вчинили... І вчинить не встигли...
Іду в сніги... Сніги тікають в поле...
І поглинають...Всі сліди й дороги...
Іду в сніги...Уже іду...зі школи...
Уже іду... Але нема до кого...
Нема до кого...
© Copyright: Виктория Баженова 2, 2026
Свидетельство о публикации №126012303780
Свидетельство о публикации №126012303780
Рецензии