Занурилась земля у білий оксамит,
І навіть сльози стали крижаними.
О, як же рве думки надії дефіцит,
Здаються всі проблеми льодяними.
“Будь сильною, – шепчу, – закінчиться зима!
Від променів розтане лід у серці
І змінить всі думки погода весняна,
Душа себе відчує у безпеці…”
Дивлюсь на білий сніг, милуюся вбранням,
В минулому кружляю лабіринті.
За вікнами – зима, та смуток – як бальзам,
Нагадує життя найкращі миті.
У серці – віра знов: воскресне білий світ,
На паростках трави розквітнуть квіти!
У луки і гаї покличе первоцвіт,
І знов душі захочеться злетіти!..
У лабiринтi спогадiв
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012204687
Свидетельство о публикации №126012204687
Рецензии