Роки птахами пронеслись…
А юність канула у Лету,
Просити марно: “Повернись!”
Вона здала вже естафету.
Січнева виє заметіль,
Вкриває землю білим снігом,
Та пригадалось мимовіль,
Як серце радісно тремтіло.
Ти йшов крізь далі снігові,
Жагливим ведений коханням,
Твої троянди на столі
Так пахли ніжністю і щастям.
П'янкий духмяний аромат
Мені нагадував про літо,
Коли, як двоє янголят,
Пили у спеку ми мохіто.
Мороз січневий за вікном,
Та вітру свіжого зітхання
Війнули райдужним теплом
І ніжним подихом кохання…
Квiти узимку
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012204670
Свидетельство о публикации №126012204670
Рецензии