О, тиша, пристрасна, палка, напівпрозора,
Ти загадкова, рятівна і навіть добра.
Ти обіймаєш в час журби і утішаєш,
За миті розпачу, нудьги не дорікаєш.
Ти проникаєш у думки, у простір серця
І чуєш, як воно болить, тривожно б’ється.
Ти поглинаєш неясне і підсвідоме,
Неоднозначне, нелегке і невідоме.
З тобою, тиша, я живу, ти – споглядання!
Шлях до людського джерела і покаяння.
В тобі є істина, тепло і щира правда,
З тобою легко, у тобі є мрій принада.
Ти різна, тиша! У тобі – стихія світу!
Ти перша подруга душі під час конфлікту.
В тобі є сили джерело і незбагненність,
І обережність, і порив, і незалежність!
О, тиша! Ти – мій ідеал, моє спасіння,
З тобою забуваю я кошмар старіння,
Працюю, думаю, пишу, життя смакую…
У тиші відчуваю я, що я існую!..
О, тиша
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012204654
Свидетельство о публикации №126012204654
Рецензии