Зима панує на Землі,
Пухнастим снігом сипле щедро,
Здається, що у білій млі
Вона сама танцює легко.
Злітає вгору заметіль
І рине птахом аж до неба,
Немовби вирватись звідсіль
У неї є якась потреба.
Плете мереживо зима,
Сама складає візерунки,
Блищить на сонці бахрома,
Срібні нагадує перуки.
Невинність будить почуття,
Що в серці променяться світлом
І окриляє відчуття
Краси, народженої снігом.
Здається, світ не знає зла
У цьому сяйві захисному,
І вже в душі росте жага
Тепла у затишку земному.
Росте жага тепла
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012204597
Свидетельство о публикации №126012204597
Рецензии