Мороз надворі і в душі бентежно,
Зігрітись словом хочеться нестерпно.
Не можу розтопити в серці лід,
Від спокою уже пропав і слід.
Малюю щастя у думках – даремно!
Тривога крає серце безперервно!
Не можу вгамувати прикрий щем,
Зітхаю від усталених дилем.
А за вікном – зима і світ понурий,
Стоять дерева голі, як скульптури…
Здається, знову буде заметіль…
Зривається уже сніжинок рій…
Моє життя, здається, завмирає,
Щоденна втома сумом накриває…
Не чую голоси натхненних лір,
Наповнюю зітханням кожний вірш…
Втома
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126012204571
Свидетельство о публикации №126012204571
Рецензии