ВИДИХ
Доберусь до таємних дверей і ключ – підійде,
Прокрадуся у спочин, де дихати – злочин.
Повернусь у свій Дім – у Нікуди, який – у Ніде,
Де із сивих давен заховалася спадщина вотчин.
Там на мене очікують предки й досвітні вогні,
Тут на тебе – заквітчані вранішні зорі.
Те – просте, бо вже так і смеркаються дні,
І сувої усі – крайній краплі чорнил у покорі.
Подих – мить – і думки порожнечу здобудуть,
Мара враз заковтне. Скон й Ніщо – осягнуть –
Згине суть. Десь відлуння сурмить – чи забудуть?
Світ – зітре. І з полегшенням будні зітхнуть…
Павло Гай-Нижник
18 січня 2026 р.
Видих
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2026
Свидетельство о публикации №126012108766
Свидетельство о публикации №126012108766
Рецензии