Ходи, дитино!
"Ходи, дитино!" - Бог мій промовля...
І я іду. Не вдягнена хустина...
І відчуваю, що таки дитина,
Смішне, заблукане теля...
Ти бачиш, Господи, я тут, я вдома...
Відчуй же, милосердний, тільки втома.
Солодка втома, а не згірклий біль...
Душевні напнуті вітрила, щезла міль..
Зупинка тут, на паперті костелу,
Я твій з обтрушеним пилком метелик.
Під язиком - перлини ніжних слів.
Я їх не вимовляю всує.
Хай їх побожно вранці зафіксує
Той старомодний об'єктив,
Що знає все про ніжність світу,
Про ласку, ліпшу оксамиту,
Що знов приводить під мій кров
Слова: мій Бог! Я є любов!
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2026
Свидетельство о публикации №126011902019
Свидетельство о публикации №126011902019
Рецензии
Дякую, любий Вадюшо! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 02.02.2026 08:59 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 02.02.2026 08:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.