П1сня. Его

Тихо серце щось питає в тишині,
Чому світ - такий тісний мені?
Чому -  "Я" - голосніше,  - ніж  - "Ми",
І любов губиться -  в пітьмі.

Це Его людей- вплине,
І все моє -  без меж кричить.
І йому весь  світ  щось  винен,
І Сам Бог -повинен служить.

Дано зверху - дар із правом,
Дано і сонце,  - і дощі.
Та ми запуталися з - Егом
У щодЕнній метушнІ.

Відпусти - і стане легше в скронях,
Відпусти - не втратиш, а знайдеш.
Бо не те багатство, - що в долонях,
А тихе світло, - що в Душі несеш.

Відпусти -  і серце  вільним стане .
Не собі - а людям, - Небесам.
Де Любов,  - Его - раціональне,
І починається не з  "Я",  - а - "Нам".

Життя вчить- не словами,
Забирає те, - що тримав.
Багатство, - силу роками,
Щоб ти нарешті суть пізнав.

Як дитина  - вчиться ходити ,
Так і ми, без гордих дефілЕ.
І хто навчився любити,
Той скарб знайшов   - ось і все.

Відпусти- і стане легше в скронях,
Відпусти - не втратиш, а знайдеш.
Бо не те багатство, що в долонях,
А тихе світло, що в Душі несеш.

Відпусти -  і серце  вільним стане .
Не собі - а людям, - Небесам.
Де Любов,  - Его-  раціональне,
І починається не з  "Я",  - а нам.

Не забирай - поділИсь,
І не суди - зрозумій.
Бо той, хто любить, - подивись
І рАдісний - і живий.

Его людей - не вирок долі,
А лише  черговий урок шляхУ  .
Хто серцем живе, -  живе  на волі-
Той вже торкнувся Небес  -наяву.