На полі вітер зносить сніг в яри,
звучить його анданте невблаганно,
в цю ніч так хочеться мені поговорить
з тобою - моя ніжна і кохана.
Мертвотний місяць дивиться з небес,
іще лунає голос твій в під'їзді,
не віриться, що вже нема тебе,
що я один у цьому катаклізмі.
Усе в снігу, душа моя в снігу,
всю чорноту ти смертю відбілила,
чому несу я долю цю тяжку,
мені ти радикально пояснила.
Господь закрив канал моїх благань,
за уздоровлення молитись вже не треба,
я все ще тут - у цих земних снігах,
та погляд мій спрямовано до тебе.
Дружинi Вiрi
© Copyright: Бимот, 2026
Свидетельство о публикации №126011705818
Свидетельство о публикации №126011705818
Рецензии
