До зими затяжної
Потихеньку звикаю…
Від журби мовчазної
Я, здається, вмираю.
Я звикаю до тиші,
До морозів у серці,
У бентежному вирі
Я блукаю по стежці.
Я звикаю до суму,
До пустелі у грудях,
До тягучого блюзу,
Що лунає у буднях.
Я звикаю до лиха,
До новин безутішних,
А вони, наче злива,
В міражах непривітних.
Виє буря безжальна!..
Я надію втрачаю…
Може, я безталанна,
Може, грішна, не знаю…
Звикаю до зими
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126011602523
Свидетельство о публикации №126011602523
Рецензии