Знов згадала степ, степ широкий мій,
Там уся земля пахла травами…
У душі живе полину настій,
Тішать спогади дивобарвами.
Там, куди не глянь, – ковили димок
І туман лежав білим саваном.
А в ярку дзвенів голубий струмок,
Спокушав, манив срібним спалахом.
Верхівець співав на прудкім коні,
Розливав жагу над покосами,
І пливла, мов чар, таїна вночі,
А зірковий пил падав росами.
Вже давно заріс бур’яном курган,
Поселились там пси нечувані…
Чи знайду той степ, той п'янкий дурман?
Всі шляхи мої переплутані…
Широкий степ
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126011602498
Свидетельство о публикации №126011602498
Рецензии