Прокинутись не можу… Дивний сон…
Шукаю потяг “Безнадія – Щастя “
Гудки, вагони, станція, перон…
І небо червоніє, як багаття…
А я біжу, кидаюсь з боку в бік,
Запізнююсь, а нерви, ніби струни.
Людей багато, як в годину пік,
Тривога б’є у грудях, наче бубни…
Тунель, перон… О, Боже мій! Табло!..
Валізи всюди… Не вокзал – мурашник…
У подорож запрошує панно…
З речами на плечах спішить вантажник…
А де ж мій потяг? Ось – в руці квиток!..
Куди я їду? Де моя платформа?
Біжу – й на місці… Хоч би ще ривок!..
Перед очима – постать невідома…
Стою і плачу… Де ж він мій вагон!
Чому мене спіткало це нещастя?
І знову поспішаю на перон…
Не встигла… Мимо – потяг… Напрям – “Щастя”...
Не встигла
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126011602487
Свидетельство о публикации №126011602487
Рецензии