У душі – темна ніч і тяжко,
У думках шумить ураган,
Тільки мрія шепоче: “Пташко!
Потерпи, не лякайся ран!
Знаю, острах встромляє кігті
І проблеми гнуть, як вербу,
Сонце долі – ще не в зеніті,
Вітер свище, плете журбу…
Потерпи, хоч тропа терниста,
А життя – мов гірська ріка.
Путь земна така норовиста,
До благань частенько глуха.
Потерпи і напруж всю волю,
Кращий лікар, повір, це ти!
Віра в себе позбавить болю,
Захистить у миті біди.
Потерпи ще трохи… Послухай!..
Чути стукіт у двері, глянь!
Може, щастя прийшло чи Муза
Не зважає на ранню рань?..”
Потерпи
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126011602433
Свидетельство о публикации №126011602433
Рецензии