П1сня. Сьогодн1 веч1р Есен1на

Сьогодні вечір- тихіший за тінь,
Наче земля затамувала подих.
БерЕзи- мов свічки  холодних рівнИн,
І сніг не скрипить, а молиться сходом.

Ліхтар край дороги горить один,
Як слово, що свІтить крізь темні роки.
І чути, як серце втомилось від змін,
Та все ще болить- по -людськи, по - русски.

Не про смерть- цей вечір мовчить,
А про голос,  що з тиші - встає.
Через поле і біль,  - через ніч
Він до серця нашого - йде.

Не про втрату  йдеться - про шлях,
Де любов і дорога одна.
Між берізок  і зламаних дат,
Він живе - доки память жива.

Він знав цю землю не з книжних сторін-
По бруду на чоботях,  -  бідність і злість..
По запаху сіна, - по трІщинах днів,
По матері у  вікні  і солі сліз.

У віршах - дзвіниця -  і річка жива,
Ганок, що скрипне, -  як спогад старий.
І віра, що гасне..-  і знов ожива
У слові простому, - хмільному, - святім.

І не судимо ми,
Не рахуєм гріхи..
Ми стоїмО і досі
На тій самій дорозі.

І десь між снігом і словом простим
Голос  чути- хрипкий, живий.
Не пішов
Не зник
Не згас
Він - у нас.