Я їхала до тебе скрізь туман
зі швидкістю сто років на годину.
Я їхала... Під стук своїх думок.
Залишив болі океан
й себе - частину.
А ти вдивлявся в далечінь подій.
Твій океан здіймав до неба хвилі.
Здавалося, що повернулись сили
До стомленого серця від надій.
Сплелися однакові й різні душі
у просторі проявлених подій,
з'єднавши впевнену надійність суші
і океана неосяжну мудрість дій.
Я їхала...
А ти ще бачив сни...
Як моряки, що загубились в океані,
у прагненні дістатись бажаної суші,
та вийти на щасливі береги.
Я iхала до тебе...
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2026
Свидетельство о публикации №126011408549
Свидетельство о публикации №126011408549
Рецензии