***
гілки розметані по небу
ніби жіноче волосся у чаші з молоком.
внутрішнє життя як кріт
риє тунелі в немислимому, невидимому,
а справжнє метро зовні:
пустовокзальність,
захілілі голуби,
біженець гуляє з єнотом на повідці.
розвізник піци навпочіпках
мудохається з велосипедним ланцюгом, що зіскочив,
над ними проноситься ракета Іскандер.
величезність просторів,
кістяки вимерлої реклами.
і весь день зісковзує чітко
як голова носорога, розрубана лазерним мечем навскіс
в киплячий сніг, рожеві бульбашки.
сонячні промені як тонкі голки:
їх встромляють і витикають
в оголений як блюдо мозок,
при цьому голос за кадром
питає в тебе: що відчуваєш зараз?
а зараз?
коріння трави вивернені назовні
наче біло-рожеві волохати кишки.
земля пливе під ногами
як дошка під серфенгістом
*доповнення до збірки "По той бік попелу" Дніпро,
"Герда" | 2024 +
серфенгiст
© Copyright: Близнюк Дмитрий, 2026
Свидетельство о публикации №126011404051
Свидетельство о публикации №126011404051
Рецензии