Спроба перекладу вiрша А. Вознесенського

            САГА   
Ти мене завтра вранці розбудиш.   
Глянеш сумно - і я теое втрачу.   
Ти ніколи мене не забудеш.
Ти ніколи мене не побачиш.

Щось на себе накинеш, в щось взута,
Проведеш до воріт своїх дачних. 
Ти ніколи мене не забудеш.
Ти ніколи мене не побачиш.

"З Богом!" - скажеш в останню секунду.
Все вже сказано, ти не заплачеш,
Я ніколи тебе не заоуду.
Я ніколи тебе не побачу.

Я піду, озирнусь - силует твій
Вдалині  невиразно маячить.
Повертатись - погана прикмета.
Я ніколи тебе не побачу.

І якщо навіть згідно Гафізу
Вдруге зійдемо з неба на Землю, 
То себе  не впізнаємо, звісно,
Й, розминувшись, вже підем окремо.

І не буде здаватися сутнім
Наше нерозуміння з тобою
Перед нерозумінням майбутнім
Двох живих й пустоти неживої.

І з минулого часом хіба що
Двійко фраз залітати ще буде:
"Я ніколи тебе не побачу,
Я ніколи тебе не заоуду".    



        Оригинал

Ты меня на рассвете разбудишь,
Проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.

Заслонивши тебя от простуды,
Я подумаю: "Боже всевышний!"
Я тебя  никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу.

Эту воду в мурашках запруды,
Это Адмиралтейство и Биржу
Я уже никогда не забуду, 
Я уже никогда не увижу.

Не мигают, слезятся от ветра
Безнадежные карие вишни.
Возвращаться - плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.

Даже если на Землю вернёмся
Мы вторично согласно Гафизу,
Мы конечно с тобой разминемся
Я тебя никогда не увижу.

И покажется так минимальным
Наше непониманье с тобою
Перед будущим непониманьем
Двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью
Пара фраз, залетевших отсюда:
"Я тебя никогда не увижу.
Я тебя никогда не забуду".