На Сходi громовиця йде по вулицях
А що було? — продовжувалось літо.
А в січні, як вовки, вітри голосять,
І зливи ллють, і градом двір укритий.
На Сході громовиця йде по вулицях,
А ти мені світлини шлеш зі снігом.
Зима у вас гуляє, мов розпусниця.
Радіти б їй! Якби не ті набіги
Зубатої орди оскаженілої.
Нехай вона тим снігом захлинеться.
Про неї і півслова не хотіла б я.
Вона не варта й крику мого серця!
Не варта і секунди, щоби згадувать.
Нехай би взяв її за руки пращур,
Аби війна, як в нас на Сході град отой,
Розтанула. І світу стане краще.
Свидетельство о публикации №126011302889