Ігореві
Прозорі у пам;яті скельця.
Як смуток хватає за груди
світанок, який не вернеться,
розмова, що більше не буде.
Допоки думки улітали
за обрій, або до безодні,
стояли без діла вокзали,
немовби на зречення згодні.
Мелькали епохи і судьби
картинками в калейдоскопі,
і коники били у бубни,
в Батурині, чи Конотопі.
Не будем чіпати прийдешнє
з минулим би нам розібратись.
Втім хочеться квіту черешні
відчути нестриманий натиск.
світлина: Олександр Животков. б/н або "Вгамуй мої печалі"про
про бубни та скельця
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126011104977
Свидетельство о публикации №126011104977
Рецензии
