Серцю дорога дитина
Поховала мати сина,
Молодого в тридцять три.
Сльози вранці, мов ятрина,
І думки, як ті вітри.
Ніч до ранку — мов Голгофа, Сльози — хліб її щодень.
В кожній тиші чує кроки,
Йде на цвинтар день у день.
Так минає кожна днина,
Біль пекучий, сльози й згар.
Серцю дорога дитина,
Десь на небі поміж хмар.
У печалі вся родина,
Сад, город, криниця, тин.
Вже й не родить так калина,
Та яку садив ще син.
Свічка тане,плачуть очі,
Сон спізнився у цю ніч.
Я до тебе, сину,хочу,
Ти і я, щоб віч на віч.
Не лягає мати спати,
Пам;ять в;їлась у думки.
Не рятують душу лати,
Хоч минули вже роки.
7.01.2026 р
Вікторія Г
До річниці смерті брата Віталія.
Серцю дорога дитина
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126011005603
Свидетельство о публикации №126011005603
Рецензии