Де біль навчився бути світлом
Рядки торкаються душі,
І серце враз його впізнало,
Себе зустріла у вірші —
І те, чого вже стало мало.
Де слово — правда без прикрас,
Де біль навчився бути світлом,
І Бог торкнувся поміж фраз,
Щоб серце знову тихо квітло.
Де кожен ряд - то є мій слід,
Що не зітреться ані часом,
Бо через біль приходить світ
І душу вчить любити разом.
Тут тиша - не порожній звук,
А сповідь між рядків і подих,
Де я знайшла себе без мук
І стала світлом вздовж дороги.
5.01.2026 р
Вікторія Г
Де бiль навчився бути свiтлом
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126011005556
Свидетельство о публикации №126011005556
Рецензии