Лето прошло

Н.Бидненко
В небесах лихі нависли хмари,
Затулили місяць молодий...
Ми пили колись любовні чари,
Мов ковтки цілющої води…
Ранять серце згадки про кохання,
Як в обійми кликала нас ніч,
Де вмирали тихо від бажання
І не сміли рушити навстріч.
Одяглися в осінь ліс і луки.
Пори року – це закон життя...
Вже мене твої не гріють руки –
Літо десь пішло без вороття.
Є межа: що можна й що – не треба,
Час любові і прощання час...
Знов дощем холодним плаче небо,
Тепла ніч кохання – не для нас.
***
В небесах лихие бродят тучи,
И закрыли месяц молодой...
Мы с тобой когда-то пили чары,
Как глотки  с живительной водой...
Ранят сердце память о любви
Как в объятья позвала нас ночь,
Где мы умирали от желанья
И не смели двигаться навстречу.
Одевались в осень лес и луки.
Пора года - это жизни бег..
Уже меня не греют твои руки -
Лето унесло, что не сберёг.
Есть предел: что надо, что не надо.
Час любви и расставанья час...
Вновь дождём холодным плачет небо,
Ночь любви сегодня не для нас.