адреси на губах

***
я засік Бога
він пройшов крізь мене крізь засніжений ліс
чіпляючи гілки з яких
сенс злітав угору
снігопад маріонеток
а ще тільки осінь

***
у світлі свічки вона здається потойбічним створінням
вирубаним із зигзагів
із  кіл на вечірньому ставку
фиркання місячної доріжки і матрац як труп
гігантської оси
знову спати в одязі та взутті
з рюкзаками в узголів'ї
дивитися їй в очі – задувати свічку
але вона не гасне а вирівнюється
гнучка танцівниця вогню
і там у глибині очей не очей
важкі як танки олені
і адреси на губах
де ми будемо жити коли не помремо


***
музика повітряної тривоги
злітає вгору – ангел із бензопилою
зле напружене обличчя
зім'яте як серветка

а літо було
механічна акула
повз нас прокандибохала на шарнірах
вкрита кульбабами мінами буйною травою 
і діти світилися вечорами від мобільників
і ти не міг зрозуміти
це примари вбитих путіним
чи вони ще живі

паршива вівчарка лісосмуги
дрібно плакала зірками
стікала вогняною слиною
їй хотілося їсти і любові
тиші грибників кабанів   
хтось із нас доживе
до несподівано мирного літа
українського вільного 
хвойні голки у волоссі
і дитячий сміх як білченя на плечі


"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024