П1сня. Ностальг1я

Чи чуєш, як ніжно говорить?
Це память торкається серця.

НостальгІя - ніжне світло,
З вчорАшніх днів - летить привіт.
Мов дзвін далекий, - ледь помітно,
Зі спогадів- тихий зеніт.

Вона торкне - та не покличе,
Лиш в минуле - поведе,
Де тінь любові - ще тріпоче
І там повільно -  час тече.

НостальгІя- гіркА  й-солодка,
Як сльоза і як любов.
Вона щемить  - і обережна
Та співає серце -  знов.
НостальгІя - не про втрати,
А про Світло у Душі.
Вона- дорога  без карти,
Де ми  справжні, - не чужі.

На смак мов спогад - поцілунків,
На колір- ніжна,-  як весна,
На запах - море між світанків,
Де тиша дихає одна.
Доторкнешся - ранить спогад,
А забудеш - пригорне,
І в думках, мов тихий подих,
Знов і знов - вона пливе.

НостальгІя- гіркА й-солодка,
Як сльоза  - і як любов.
Вона щемить і обережна
Та співає  серце -  знов.
Ностальгія - не про втрати,
А про Світло у Душі.
Вона- дорога -  без карти,
Де ми  справжні, - не чужі.

Не кличе, тільки поруч йде,
Як тінь у вечоровий час,
Вона нічого не бере,
Лиш память залишає в нас.

НостальгІя - ніжне Світло,
З далеких днів її уклін.
Вона живе у серці тихо-
Як життя єдиний дзвін.