моя риба житиме

***
цікаво – що відчувають соми і коропи,
коли в озеро прилітає снаряд?
сталевий уламок пробив цегляну стіну,
розірвав акваріум
наче пакет з водою і битим склом.
вона впала на підлогу,
мокрі пасма волосся розсипалися по її спині
упереміш із водоростями.
скалярія стрибала на лінолеумі біля її обличчя –
яскрава кома
життя, що задихається.
але вона залишилася цілою – жодної подряпини,
тільки ноги злиплися як льодяники,
набули запорошеного блакитного відтінку:
колір місячної луски.
не вимовила жодного слова,
сама стала русалкою, хрумтячи плавниками в капцях
по битому мокрому склу
пішла на кухню, набрала каструлю води.
зібрала чотирьох рибок і равлика,
пошукала сигарети на підвіконні,
теплий вітер цілував пальці
з перетинками, обручкою.
моя риба житиме...

***
оптимізм розчиняється
як таблетка у шлунку.
наближається вечір,
вогнянорогі олені скачуть на горизонті,
я тільки подивитися,
син відсуває штору.
відчуття, що засовуєш голову –
аквалангіст на глибині –
у темну пащу сплячої акули.
вмикається повітряна тривога,
ангел-охоронець міста
у гамівній сорочці
і з кляпом у роті.
він може
тільки голосно відчайдушно мукати:
рідні рятуйте себе самі.


"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024