Від річок глибоких , по лугах широких
Я ходила часто і співала там пісні,
Та тільки ніхто їх не слухав,
Лише соловейко підспівував мені.
Ті пісні мої були сумні і невеселі,
Тому, що життя таке було тоді у нас.
Та все ж співала і надію мала,
Що прийде і до нас щасливий той час.
І справді часи ті прийшли дуже швидко
І з кожним роком ставало кращим життя.
І розуміння людей тоді було іншим
Тому, що єднала біда нас одна.
А зараз біди на всіх нас вистачає,
Та тільки немає єдності тієї,
Що нас єднала і всіх захищала
І тому тепер у душі лише думки сумні.
То ж давайте все сумне відгонимо від себе
І будемо надіятись, що лихо нас мине.
Давайте будемо просити Бога за людське життя
І щоб він дав нам надію на краще майбуття.
04.01.2026
Вид ричок глибоких
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126010605508
Свидетельство о публикации №126010605508
Рецензии