Ти знову йдеш по дня прозорій смузі.
Не впевнений у контурах мети,
ти час на радість тут марнуєш в тузі
за тим, чого ніколи не знайти.
Ти б;єшся лобом в стіну небажання
і п;єш коктейлі того, що було
так схоже на первинне і останнє
слова життя, що ляжуть на чоло.
Ти молишся в пусте люстерко мрії,
мируючи її своїм теплом,
як краплею священної олії,
що в якості спасіння п;ється злом.
Ти хочеш тільки спокою для себе
і миру світу вигаданих свят.
Ну, що ж. Ок. Я зроблю все, як треба.
Без болю у душі і зайвих втрат.
Обiцянка
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126010504641
Свидетельство о публикации №126010504641
Рецензии