наприкінці кінців,
де вже кінця не видно
де вічність проживає у душі
і все земне,
як те осіннє листя
під ноги падає
та вже, не шелестить.
зумій простити
стати легшим за пір'їну
і не впадати в відчай відчуттів,
а жити так, як та мала дитина
що грається на берегу життів.
де вже кiнця не видно
© Copyright: Николай Стахив, 2026
Свидетельство о публикации №126010500338
Свидетельство о публикации №126010500338
Рецензии