П1сня. Закарпаття на русинськ1й

Закарпаття - рУдний крАю,
Де гОры й полонИны,
Лем поникаш  я  вже знаю
Що полюбиш ті перлины.

Кой сонце рано устаЄ
Вшидко ся пробУдит,
Та  гОры всІ обуймЕ,
Усь ый ся світ обнОвит.

Ген быстра гірська рікА
Та й мІтьмом плыне з гОры
И жИвот собОв несе
У низИ ны й долы.

ЖИвот всьОму несЕ водА.
ЖивОму по низИнах
Тай собОв напувА
НарцИсові долИны.

Ой, Люблю тя, рудный краю,
За тихий ранок в гОрах.
За сонця промінь через гай,
Та дощик на простОрах.

За спів трембіты в далині,
За вувчару у поли,
За косичкы  запашнІ
Та й вичур на господі.

Де у тиху рань  п'є туман
З прозрачными потучкАми
Там МарІчка та  Иван
Снюют межи хыж кАми

З теплом я згадуву-  своїх
Бо йсе лем ДУшу-  гріє
А Закарпаття - йсе не міф,
Есе щастя, -  в мині жиє.

Ой, Люблю тя,   - рудный краю,
Лем днись я  -далечЕнько.
Бо всьо, - што маю  - в сирцю, - знаю
Ми близьке - та й -  руднИньке.

Закарпаття  - краю рудный
ДАриш усім  - свої перлины
А соловейка спів чарІвный
Чути - всюды, - та й  -щоднины.