Аби настала тьма сліпа,
що і напомацки безсило,
не доста, аби світ упав,
доволі відрубати крила,
бо, навіть, як панує тінь,
є змога в небо улетіти,
хоч на відлуння височин,
де сяють зорі-самоцвіти.
Аби настала німота,
якої зречення воліє,
удосталь звабити вуста
на поцілунок Саломії,
коли на блюді голова,
на вік украяна від тіла,
уже не здатна на слова,
лиш посміхається чманіло.
про згадку височин
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126010305927
Свидетельство о публикации №126010305927
Рецензии