убутний місяць на воді
прослав ряднину золотаву,
а хвилі мляві та бліді
знайшли в тім золоті забаву…
то ж бавляться собі в лататті,
а ніч співає колисанку
і ці напої благодаті
течуть в ранкову філіжанку…
не кава, ні, а тихий спокій
та подих поранкових гір
поєднані на дні в потоки
терпіння, єдності, довір…
де ніч пройшла простоволоса,
де музика жури звучить
і падають під ноги роси,
а плечі кутає блакить…
вже небо прихилилось, бачу
стобарвним відблиском сердець,
де теплу посмішку дитячу
побачив на зорі «сліпець»…
як тягне місяць за собою
ряднину зблідлу на поріг,
згортає в зорива* сувої
та в пил не пройдених доріг…
*світанкові
02.01.2026
не кава...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2026
Свидетельство о публикации №126010206521
Свидетельство о публикации №126010206521
Рецензии
