***
крізь щілину в матраці на вікні
пробивається світанок.
золотою виделкою роздирає рану сутінків,
шепоту.
тихі нутрощі нічних тварин.
пітьма спускається у раковину як кров,
оголюючи наскельні малюнки реальності.
і майбутнє – намагнічена голка у блюдці з кров'ю
показує на північ смерті завжди.
***
рубці свіжих могил
простоволосі, у глиноземі, без хрестів.
а ці з хрестами.
дерев'яним хрестам незатишно
наче журавлям на милицях.
намагаєшся не шуміти як у чужому будинку.
величезне синє небо вдавлює.
так тихо, що чути як мурахи
видираються по целофану.
ховати вбитих тепер звичайна справа.
свіжовириті могили
дбайливо
привітно розкрили обійми.
сліпа буроволоса наречена чекає,
цмокає кротовими губами.
не питай, за ким дзвонить
розчахнута як квадратний дзвiн земля.
ти знаєш відповідь.
"По той бік попелу" Дніпро, "Герда" | 2024
ти знаeш вiдповiдь
© Copyright: Близнюк Дмитрий, 2026
Свидетельство о публикации №126010204153
Свидетельство о публикации №126010204153
Рецензии