День тихенько десь завис
Як візьмусь за писанину -
Не бере ніяк робота.
Думала, що відпочину -
Вже сьогодні не в суботу.
Чай схолонув, суп вже скис,
Плани впали під диван.
День тихенько десь завис,
А робота — як туман.
Та нема кінця і краю -
Пишу,творю та мудрую.
На роботу час не гаю -
А завзято так віршую.
Бо коли душа співає,
То робота почекає,
А для гарного слівця,
І не шкода олівця!
1.01.2026 р
Вікторія Г
День тихенько десь завис
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2026
Свидетельство о публикации №126010201498
Свидетельство о публикации №126010201498
Рецензии