Любовь моя! Я вся перед тобою

Любовь моя! Я вся перед тобою,
Бери меня с собой в твои цветные сны,
Но не позволь мне сделаться рабою,
Не обмани и крылья не сомни.

Не допусти,чтоб свет сошёлся клином,
Не усыпи все то, чем я живу
И над дорогой светлой тополиной
Даруй мне солнца  вековую булаву.

Не дай споткнуться и остановиться,
Пусть не затихнет голос мой и стих,
Иначе кости сдвинутся в гробницах
Великих,гордых прадедов моих.

Была у них любовь,как в наше время.
И войны были,погибал народ.
Рыдали женщины,хватали их за стремя,
Но вот беда- увы,лишь до ворот.

А там,а там...Жестокий рокот боя
И звон мечей,прощальный зов весны...
Моя любовь! Я вся перед тобою.
Бери меня с собой в твои цветные сны.


Текст оригинала стихотворения Лины Костенко:

Моя  любове!  Я  перед  тобою.
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.
Лиш  не  зроби  слухняною  рабою,
не  ошукай  і  крил  не  обітни!
Не  допусти,  щоб  світ  зійшовся  клином,
і  не  присни,  для  чого  я  живу.
Даруй  мені  над  шляхом  тополиним
важкого  сонця  древню  булаву.
Не  дай  мені  заплутатись  в  дрібницях,
не  розміняй  на  спотички  доріг,
бо  кості  перевернуться  в  гробницях
гірких  і  гордих  прадідів  моїх.
І  в  них  було  кохання,  як  у  мене,
і  від  любові  тьмарився  їм  світ.
І  їх  жінки  хапали  за  стремена,
та  що  поробиш,—  тільки  до  воріт.
А  там,  а  там...  Жорстокий  клекіт  бою,
і  дзвін  мечів  до  третьої  весни...
Моя  любове!  Я  перед  тобою.
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.