Серце кличе додому
Немає сумніву — я бачу шлях,
Хоч і подекуди вибоїни.
Душа міцна, мов в небі птах,
І загартована, як воїни.
Я йду вперед крізь день і ніч,
Несучи віру, а не втому,
Давно з душею віч на віч —
I серце кличе знов додому.
Хай бурі зводять небо в тінь,
Я світло в серці збережу,
Навіть в тривожну мить - в глибінь,
Я віру з рук не відпущу.
І хай розтане кожен страх,
Коли мовчить у серці слово,
Я подолаю любий шлях,
Бо сам Господь веде додому.
30.12.2025 р
Вікторія Г
Серце кличе додому
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2025
Свидетельство о публикации №125123008727
Свидетельство о публикации №125123008727
Рецензии